Інструктор з фізичного виховання

Пащук Надія Василівна

Інструктор з фізичної культури дошкільного навчального закладу №7

Дата народженя:09 вересня 1984 року

Освіта :вища

Закінчила:Львівський державний університет фізичної культури

Стаж педагогічної роботи: 10 років

Працюючи в закладі дошкільної освіти постійно самовдосконалююсь,беру активну участь у методичних заходах нашого дошкільного закладу та міста. У цьому навчальному році провела колективний перегляд тематичного заняття з фізичної культури «Подорож у джунглі» та спортивне свято «Змагання-сила».

У своїй роботі використовую різні форми і методи фізичного розвитку дітей дошкільного віку,елементи новітніх технологій,протягом навчального року поглиблено працюю над темою «Формування гендерної компетентності дітей у процесі організації фізкультурно- оздоровчої роботи».

Організація ґендерного виховання з дітьми дошкільного віку.

(Консультація для вихователів)

Чи пам’ятає людина, у якому віці почала усвідомлювати себе хлопчиком чи дівчинкою? Психологи стверджують, що процес ґендерної ідентифікації починається буквально з моменту народження дитини. Формування психологічної статі дитини залежить не лише від біологічного чинника, а й від соціального середовища, у якому вона розвивається. Сім’я завжди була і буде першим соціальним середовищем, яке визначає ціннісні орієнтації дитини.

Зазвичай, під впливом близьких родичів дитина усвідомлює, яким має бути хлопчик, а якою – дівчинка, чим вони мають цікавитися, якій діяльності віддавати перевагу. Така дитина отримує на майбутнє орієнтири щодо виконання у житті певної статевої ролі – чоловічої чи жіночої. Окрім сім’ї, на формування ціннісних орієнтирів дитини впливають заклади освіти, групи однолітків, відповідні засоби масової інформації.

У перші роки життя дитини на розвиток її особистості значний вплив має соціальне середовище дошкільного закладу. Саме у ньому дитина починає розширювати свій досвід, ознайомлюватися з культурою і пануючим у суспільстві етичними нормами, «приміряє» їх до себе, випробовує їх у відносинах з однолітками і дорослими. У психології це «вростання у життя» отримало назву соціалізація.

Підготовку дітей до виконання свого життєвого призначення, різних соціальних ролей – мужнього сина, турботливої доньки, доброго брата чи сестри, онука чи онучки, надійного друга чи подруги – треба починати з раннього віку, коли починає формуватися особистість.

Метою ґендерного виховання є: формування правильного розуміння ролі чоловіка і ролі жінки у суспільстві; формування моделі поведінки статі; прищеплення культури взаємовідносин статей.

З огляду на це перед педагогами дошкільного закладу стоять такі завдання:

-виховувати у дітей стійкий інтерес і позитивне ставлення до себе як об’єкта пізнання;

-поглиблювати знання про розподіл усіх людей на чоловіків і жінок, про зміст поняття «хлопчик», «дівчинка», сприяти статевій ідентифікації;

-формувати здорове ставлення дітей до статевих відмінностей, до народження дитини; правильно і компетентно реагувати на прояви сексуального розвитку дітей різних статей;

-підтримувати фізичне і психологічне здоров’я дітей, радість світосприйняття, оптимістичне ставлення до навколишнього світу;

-виховувати стійкий інтерес і позитивне ставлення до рідних, близьких, значимих для дитини людей, бажання бути приємними партнерами у спілкуванні з ними;

-розвивати уявлення про себе та інших людей як про осіб фізичних і соціальних – зі своїми недоліками, типовими й індивідуальними особливостями;

-створювати умови для набуття досвіду відносин з навколишнім світом у цілому і світом людей зокрема;

-стимулювати самостійність, уміння здійснювати мотивований вибір, віддавати комусь / чомусь перевагу; розвивати емпатію як якість особистості – вміння відчувати і розпізнавати стан і настрій людей, поводитися відповідно до них, керувати своїми емоціями і поведінкою;

- збагачувати знання про свою сім’ю, рід, сімейні реліквії, традиції; ознайомлювати з основними функціями сім’ї як психологічної групи і соціального інституту;

-ознайомити з розмаїттям соціальних ролей, їх особливостями, виховувати позитивне ставлення до різних соціальних ролей та розуміння необхідності їх існування; закладати основи виконання відповідних своїй статі соціальних ролей.

Найбагатший досвід взаємодії з однолітками різної статі діти набувають у дошкільному закладі. І саме вихователі мають створити оптимальні умови для формування у дітей адекватної статево-рольової поведінки.

Оскільки гра – провідний вид діяльності дошкільника, вважаємо її використання ефективним та результативним. З ініціативи дітей і за її допомогою розгортаються сюжетно – рольові ігри. Хлопчики та дівчатка в них відображають цікаве, насичене життя сім’ї, наприклад: «Сім’я на відпочинку», «Приймаємо гостей», «Відзначаємо свято».

У роботі з дошкільниками доцільно використовувати метод «таємних порад», під час яких індивідуально обговорюються уявлення дітей про мужність та жіночність, про сильні та ніжні руки, про красу та користь праці. При цьому пояснюють дітям, які чоловічі та жіночі якості потрібні для тієї чи іншої професії, ремесла, а розгляд сюжетних картинок, на яких зображені люди різних професій, допомагає закріпити ці знання. Вихователі не просто дають дітям певні знання, а і вчать реалізувати їх у житті. Для цього насамперед використовують життєві та спеціально створені проблемні ситуації, близькі досвіду дітей. Ефективними є театралізовані проблемні ситуації , в яких персонажі демонструють кілька варіантів поведінки, а діти вибирають правильну, ту, яка відповідає чоловічій або жіночій моделям поведінки.

Сформувати моделі відповідно певної статі поведінки допомагають свята та розваги, організовані як дітьми для дорослих, так і разом з дорослими – спортивні та сімейні заходи.

Одним із аспектів роботи дошкільного закладу щодо ґендерного виховання є просвітницька та консультативна діяльність з батьками вихованців. Адже які б чудові казки малюки не слухали, прикладом для наслідування для дівчинки є мама, а для хлопчика – тато.

Аналіз психолого-педагогічної літератури підкреслює необхідність навчання ґендерним ролям батьків: багатогранні ґендерні ролі дружини і чоловіка, батька і матері, господині і господаря вимагають сукупності умінь та навичок, великого кола знань. Готовність, бажання і позитивна орієнтація на виконанні специфічних для кожного члена сім’ї ролей є вагомим результатом процесу ґендерного виховання дитини.

Ми погоджуємося з поглядами Ш. Бурн, яка вважає, що батькам необхідно навчитися виховувати дітей виходячи з індивідуальних особливостей, а не з передбачуваних статевих відмінностей. Вона стверджує, що ґендер дітей може впливати на те, чого батьки від них чекають, а це може спричинити різне відношення до дітей, засноване на їх ґендерній приналежності. В результаті у дітей можуть виробитися гендерно диференційовані навички і уявлення про себе, які стануть потім обмежувати їх можливості .

Методи, що мають активізуючий характер, - це питання до батьків по матеріалу, що викладається, постановка дискусійних питань, пропозиції батькам для обговорення, наведення прикладів з літературних джерел, анкети т.д. Нині педагогами і психологами розроблені методи активізації батьків, наприклад, Е. Арнаутова пропонує ігрові прийоми: «Гра у м’яч», «Іграшковий мікрофон», перегляд відеороликів із записом занять і так далі .

Наступний напрямок - робота по збагаченню батьків педагогічними, психологічними та іншими знаннями, підвищення педагогічної культури.

Велику увагу слід приділяти активізації самоосвіти батьків з питань ґендерного виховання дітей дошкільного віку. На думку І.Якиманської, самоосвіта - це активна, послідовна і в цілому безповоротна якісна зміна статусу особистості на основі діяльності рефлексії людини. Н. Крилова розглядає самоосвіту «як процес самоорганізації, саморозвитку особистості, який тісно пов’язаний із загальнолюдською культурою і із завданнями розширення її життєвого досвіду» . Велика роль в активізації самоосвіти належить самим батькам.

Ми пропонували для самоосвіти батьків різні форми взаємодії, і в першу чергу, наочні форми, які можна розділити на загальні та індивідуальні. До загальних відносяться дисплеї: дошка оголошень, папки-пересувки, листівки на педагогічні та психологічні теми, план рекомендацій по вихованню дитини в журнал «В нашій дружній сім’ї» і та ін. До індивідуальних форм самоосвіта відносяться: брошури, записки, особисті блокноти, бюлетні, також дискусії, діалоги, обговорення ситуацій, вирішення кросвордів, аналіз дитячих висловлювань, тренінги. Результатом самоосвіти батьків повинне стати компетентне вирішення ситуацій, питань, пов’язаних з ґендерним вихованням дітей дошкільного віку.

Застосування деяких знань у практиці, здійснення ґендерного виховання в сім’ї для багатьох батьків є важким. Тому на сучасному етапі в роботі з батьками з’являється поняття «включеність батьків» в діяльність дошкільного навчального закладу тобто їх активну участь в роботі дошкільного навчального закладу. Найважливішим способом реалізації співпраці педагогів і батьків є організація їх спільної діяльності, в якій батьки - не пасивні спостерігачі, а активні учасники процесу. Взаємодія з батьками повинна будуватися на принципах співпраці, ознаками якої є: усвідомлення мети діяльності кожним учасником процесу; чіткий розподіл і кооперація праці між ними; особистий контакт між учасниками процесу з обміном інформацією, взаємною допомогою, самоконтролем.

Показником міри залученості батьків у діяльність дошкільного навчального закладу є: сформованість уявлень батьків про сферу педагогічної діяльності (специфіці роботи з дітьми дошкільного віку; про особливості освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі; про діяльність вихователя);володіння необхідними практичними уміннями і навичками виховання та навчання дітей дошкільного віку з цієї проблеми; прояв інтересу до освітнього процесу в групі; ініціатива батьків у наданні допомоги.

Організація співпраці дітей, батьків і педагогів залежить передусім від того, як складаються взаємини дорослих у цьому процесі. Результат виховання може бути успішним тільки за умови, якщо педагоги і батьки стануть рівноправними партнерами, оскільки вони виховують тих самих дітей. В основі цього союзу має бути покладена єдність прагнень, поглядів на освітній процес, вироблені спільно загальні цілі і завдання, а також шляхи досягнення результатів .

Отже, відзначимо, що сім’я на усіх етапах життя людини - один з найважливіших компонентів її мікросередовища, а для дитини, особливо в перші роки її життя, виховна дія сім’ї є домінуючою. Як безпосереднє соціальне оточення сім’я має максимальні, в порівнянні з іншим будь-яким соціальним інститутом, можливості для поступового залучення дітей до соціальних цінностей і ґендерних ролей, введення їх в складний і суперечливий світ, забезпечення граничної безболісності їх адаптації в соціальній, професійній і особистій сферах.

Результативність роботи з ґендерного виховання знаходить своє відображення у покращенні показників компетентності дітей. Ці показники компетентності в свою чергу дозволяють формувати такі базові якості особистості як людяність, розсудливість, працелюбність, відповідальність та інше.

Таким чином, узагальнюючи викладене, можна зробити висновок: розпочинати ґендерне та статеве виховання слід з раннього дитинства; інформацію про питання статі та статево – рольової поведінки треба надавати своєчасно, виходячи з індивідуальних та вікових особливостей дитини; інформація має бути правдивою, не формувати у дитини хибних знань чи ставлень, особливо, якщо це стосується статі та статевих відносин.

Ґендерне та статеве виховання дошкільників має орієнтуватися на те, щоб сьогоднішні малюки, ставши дорослими, змогли створити щасливу гармонічну родину. Одна з найважливіших умов реалізації цієї мети – подолання розрізненості хлопчиків та дівчаток у дошкільні роки, формування у них дружніх стосунків, культури спілкування, поваги один до одного.