Вчитель-логопед

РОЛЬ БАТЬКІВ У ВИХОВАННІ ПРАВИЛЬНОЇ ЗВУКОМОВИ У ДІТЕЙ ТА РОЗВИТКУ ЇХ МОВЛЕННЯ В ЦІЛОМУ.

Формування мовлення дітей дошкільного віку - одне з головних завдань виховання, бо оволодіння рідною мовою тісно пов'язане з розвитком мислення дитини, з пізнанням навколишнього світу. Довколишній світ входить в життя дітей поступово і спочатку малюк пізнає найближче оточення. З часом життєвий досвід дитини збагачується. Важливу роль у цьому відіграє щоденне спілкування з батьками, в процесі якого формується мовлення малюка. Саме воно сприяє перебудові психіки дитини, дозволяє їй сприймати явища більш свідомо. Тому так важливо турбуватися про своєчасний розвиток мовлення дітей, приділяти увагу його чистоті і правильності.

Батьки - перші, хто забезпечує розвиток мовлення дитини. Вони повинні, насамперед, добре знати рівень розвитку малюка в цілому і мовлення зокрема. Для цього слід з'ясувати:

1. Чи вміє дитина узагальнювати предметний ряд та виділяти в ньому зайвий предмет, а також зайве слово з семантичного ряду.

2. Чи засвоїв малюк граматичну будову мови (узгодження слів за відмінками, числівника з іменником; використання прийменників; утворення множини від однини; використання зменшувально-пестливих суфіксів).

З. Стан фонематичного слуху (розрізнення звуків, схожих за артикуляцією, але різних за звучанням, наприклад: т - д, с - з, п - б).

4. Рівень розвитку фразової та зв'язної мови; вміння виділяти і називати частини предмета, частини тіла живої істоти.

5.Рівень розвитку психічних процесів: мислення, уваги, уяви, пам'яті. Дорослий ставить ці запитання собі, аби їх з'ясувати. З дитиною ж він грає, підібравши відповідний матеріал до кожного з цих питань. Батьки повинні знати, що недоліки звуковимови у ранньому віці (від 1,5 до 2,5 років) пояснюються недостатнім загальним розвитком дитини і не сформованістю її мовнорухового апарата.

Вже у 4-5 років порушення звуковимови вважається патологією. Більш розвинені діти починають самі помічати вади і нерідко дуже хворобливо переживають це. Вони соромляться говорити, уникають слів із звуками, які вимовляють неправильно. Недоліки мовлення позначаються і на психічному розвитку особистості. Такі діти, здебільшого, пасивні, нервові, зневірені у власних силах, неуважні, погано контактують з оточуючими. Батькам необхідно знати, що причинами порушень вимови і недостатнього розвитку фонематичного слуху є не тільки дефектна мова людей з оточення, а й перенесені в ранньому віці інфекційні хвороби, хронічні пневмонії, хронічний тонзиліт, аденоїди, захворювання вуха, яке приводить до зниження елементарного слуху, ураження мозку, викликані травмами. Порушення фонематичного сприймання приводить до того, що дитина не сприймає на слух близькі за звучанням або схожі за артикуляцією звуки мови.

Через це її словник не поповнюється словами зі звуками, які дитині важко розрізняти, і починає відставати від норми. З цієї ж причини не формується правильно граматична будова мови. Все це разом приводить до загального недорозвитку мовлення, а це, в свою чергу, стане причиною порушення письма і читання.

Щоб слухомовні недоліки у дитини не закріплювалися і з віком не переходили у звичку говорити неправильно, їх необхідно своєчасно визначити і ліквідувати. Найбільшої ефективності ця робота набуває з дітьми дошкільного віку, тому що нервова система у них тільки формується, а умовні зв'язки в корі головного мозку досить швидко і легко перебудовуються.

Про особливу роль дрібної та загальної моторики в мовленнєвому та інтелектуальному розвитку дітей знають усі. Від народження маляти батьки, а потім педагоги, приділяють значну увагу тренуванню пальчиків дитини.

Дитина пізнає світ передусім за допомогою органів чуття: розглядає його та прислухається до розмаїття звуків, досліджує на дотик, на смак, на запах. Взаємодія з оточенням неможлива без рухової діяльності дитини. Чим більше дитина рухається, тим активніша її пізнавальна діяльність, тим повніший та інтенсивніший її розвиток.

Науково доведено, що від розвитку дрібної моторики прямопропорційно залежать розвиток інтелекту, мовлення, уваги, уяви, пам’яті, зорових аналізаторів. Навички дрібної моторики допомагають дитині обстежувати, аналізувати, порівнювати, класифікувати навколишні предмети й відповідно краще розуміти світ, у якому вона живе.

У дитинстві, коли активно формуються мовленнєві зони, надзвичайно важливий вплив на їхній подальший розвиток мають імпульси, що надходять від пальців рук до кори головного мозку та стимулюють мовленнєву й розумову діяльність. Ще більше, прості рухи кистей допомагають зняти загальне напруження, що сприяє покращенню вимови звуків, побудові логічно правильних, семантично зв’язних висловлювань.

Саме тому тренування пальців рук, розвиток дрібної моторики — необхідний стимул інтенсивного розвитку мовлення дитини, і воно набуває особливого корекційного значення в роботі з дітьми. Різноманітні вправи та завдання для пальчиків не тільки сприяють розвитку мовлення та інтелектуальних здібностей дитини, а й допомагають організувати діяльність дитини впродовж дня, відволікти, розвеселити, забезпечити психологічний комфорт.

Масаж кисті руки шишкою

Шишка швидко пробігає

Ручки наші розминає.

(Затиснути шишку між долонями, перекочувати її вперед-назад. Повторювати 7-10 разів.)

Вправна шишечка моя —

Здоровішим буду я.

(Покласти шишку на долоню, промовляти слова.)

Метелики прилетіли

І на щічки нам сіли.

(Шишечкою почергово торкатися до правої та лівої щічки, повторювати 7-10 разів.)

Крильцями полоскотали —

Діти враз веселі стали.

(Пальчиками помасажувати щічки.)

Масаж кисті руки горіхом

Веселенький біг струмочок

(Колові рухи горіхом по долоні правої руки.)

Повернув на горбочок,

(Покласти руку на тверду поверхню, перекочувати вверх від зап’ястя до середнього пальчика.)

Стрімко вниз він покотився

(Перекочуватия вниз від середнього пальця до зап’ястя.)

І в долонці опинився.

(Так само помасажувати ліву ручку. Повторювати 5 разів.)

Комплекс вправ пальчикової гімнастики з каштанами

1. «Позбираємо каштани»

Беремо каштани трьома пальчиками: великим, вказівним, середнім.

2. «Катаємо колобка»

Колові рухи по долонях.

3 . «Натягнемо рукавички»

Тримаючи каштан пальчиками однієї руки, гладимо другу руку з обох боків.

4. «Тук-тук»

Постукуємо каштанчиком по кожному пальчику з внутрішнього боку.

5. «Не впусти»

Піднімаємо каштани з підлоги, тримаючи їх між пальцями.

6. «Притисни»

Притискаємо каштани до кожної долоньки пальчиками.

Прокручуємо два каштани в одній долоні.

Масаж кисті руки шишкою

Дощові краплинки

Торкнулися руки,

Їх зовсім не бояться

Всі наші малюки.

(Поглажування: на рахунок один — рух шишкою по зовнішній поверхні лівої руки від пальців до ліктя; два — по внутрішній поверхні; три — по зовнішній поверхні; чотири — по внутрішній поверхні.

Дощик крапає частіше,

По руці він б’є сильніше.

Хай водичка ллється, ллється —

З неї сила додається.

(Постукування у такій самій послідовності. Поглажування. Загалом 12 рухів.)

Поради батькам щодо виховання дітей Масару Ібука

І́бука Маса́ру — японський інженер і бізнесмен. Разом із Акіо Моріта заснував корпорацію Sony у 1946 році. Створив концепцію виховання і навчання дітей раннього віку, автор всесвітньо відомої книги «Після трьох вже пізно».

1. Для дітей немає поняття «просте» і «складне». Все для них нове.

2. Основна частина людського мозку розвивається у віці до 3-ох років, тому багато інформації дитині легше засвоїти у цьому віці.

3. Не «засипайте» дитину іграшками. Вона або розгубиться, або їй набридне бавитися ними.

4. Коли в дитини обмежена кількість іграшок, вона шукає різні способи як їх використати і як ними бавитись. Таким чином дитина розвиває свою уяву.

5. При виборі іграшки ставте собі питання: «Які навики буде отримувати дитина, бавлячись іграшкою?»

Краще купувати іграшки з елементами за допомогою яких можна щось змайструвати( наприклад, конструктор). Тут дитина окрім іграшки, яку змайструє собі сама, отримає ще й корисні навики.

6. Розвивайте в дитини любов до мистецтва. Це допоможе виховати гармонійну особистість. (Вмикайте дитині класичну музику, оточуйте витворами мистецтва, показуйте репродукції картин). Помилкою, вважає автор, давати дітям слухати тільки дитячі пісеньки і розглядати примітивні малюнки.

7. Виховання дитини – це непроста справа, не треба нею легковажити.

8. Виховуючи дитину, ви робите найважливішу справу в своєму житті.

9. Даруйте дитині любов, турботу і час.

10. Зазвичай, в дитинстві все дається легше, ніж згодом. Наприклад: гра на фортепіано, скрипці чи вивчення іноземних мов.

11. Навіть для найменшої дитини, оточення відіграє значну роль у розвитку. Тому речі, які оточують малюка, мають бути яскраві і різноманітні. Більше носіть дитину на руках, щоб вона могла пізнавати довколишній світ. Їй все надзвичайно цікаво.

12. Не бійтеся перевантажити дитину інформацією, коли вона робить щось з цікавістю - це не складно.

13. Не заставляйте дитину, зацікавте її.

14.Фізичний розвиток і рух має великий вплив на розвиток здібностей.

15. Характер дитини формується до 3-ох років. Тому дисциплінуйте її тоді, а не в той час, коли готуватимете до школи.

16. Діти до 3-ох років намагаються уподібнитися дорослим чи іншим дітям. Враховуйте це, коли щось робите, щоб вчинки не розбігалися зі словами. Дитячий колектив має вплив на дитину. Тут є і позитив і негатив.

17. Друга дитина в сім’ї завжди спритніша чи швидше розвивається, через те що тягнеться до старших.

18. Ранній розвиток – це дати дитині можливість максимально розвинути свої задатки.

19. Тренуйте пам'ять дитини, запропонувавши їй вивчити короткі вірші. Пам'ять – це механізм, який ржавіє коли його не використовують і не тренують.

Проявляючи терпіння, знаходячи час на читання й розвиваючі ігри, батьки тим самим не тільки навчають маляти правильно говорити, але й забезпечують своїй дитині гідне місце в навколишньому його соціумі.

Головний орієнтир сучасної освіти — дитиноцентризм, відповідно першочергові завдання педагога — плекання дитячої особистості, забезпечення її повноцінного розвитку та реалізації потенціалу, сприяння пізнанню дитиною її внутрішнього «я» та довкілля.

Основні критерії оцінки розвитку мовлення дітей від 2 до 6 років

Перші роки життя дитини закладають фундамент для розвитку мовлення. В цей час інтенсивно розвивається головний мозок, вдосконалюється артикуляційний апарат. Темпи мовленнєвого розвитку індивідуальні, але в нормі мова кожної людини проходить по одному і тому ж шляху. Допускаються відхилення в кілька місяців, однак досягнення кожного року повинні відповідати віковій нормі. Важливо вчасно помітити відхилення від норм мовленнєвого розвитку, щоб вчасно надати корекційну допомогу, попередити розвиток складних паталогій.

Не всі батьки можуть правильно оцінити динаміку розвитку мовлення дітей. Частина мам і тат, бачачи, як жваво спілкуються однолітки їх малюка, готові форсувати його мовленнєвий розвиток і навантажувати непосильними завданнями. А деякі батьки, наслухавшись розповідей про те, як раптово починають говорити в 3-5 років діти, які досі мовчали, чекають такого ж дива, не звертаючи уваги на те, що їхньому малюкові потрібна термінова допомога логопеда чи невропатолога.

Тому завдання педагога дошкільного закладу контролювати розвиток дитини, надавати необхідні рекомендації батькам. Якщо у дошкільника відзначаються відхилення від нормального рівня мовленнєвого розвитку, потрібно провести обстеження його мовлення у логопеда логопедичного пункту, дитячої поліклініки або інклюзивного ресурсного центру, і як можна швидше почати корекційні заняття. Оскільки в основі багатьох мовленнєвих порушень лежить паталогія нервової системи, при серйозних відхиленнях слід звернутися до невропатолога, пройти рекомендоване лікування в поєднанні з логопедичними заняттями. Чим раніше розпочато корекцію мовленнєвих порушень, тим менше сил і часу доведеться витратити на те, щоб дитина повністтю оволоділа системою рідної мови!

Вік	Норма	Відхилення від норми
До 2 років	Словник дитини - мінімум 50 слів, а то і більше, з'являються двохслівні висловлювання. Малюк розуміє просту конструкцію з двох слів, може показати 3 частини тіла. Він сприймає мову, як засіб спілкування з близькими. З незнайомими людьми він, можливо, буде недовірливий, і не покаже своїх можливостей. Вимовляє звуки: А, О, Е, М, П, Б.	Дитина мовчить або лепече на незрозумілій мові. Не реагує на звернене мовлення. Відвертається, коли ій ставлять запитання. Спілкується жестами, в мовленні майже немає слів. Діти не використовують мову, як засіб спілкування. Активний і пасивний словник вкрай малий. Діти не можуть побудувати коротке речення з 2-х слів.
2-3 роки	Активний словник досягає 1000-1200 слів, в основному, це іменники і дієслова. Малюк може сам придумувати слова. Висловлювання, здебільшого прості, з'являються питальні слова (як, де, чому). Дитина вільно орієнтується в знайомій обстановці, може назвати безліч предметів і дій, з цікавістю слухає прості казки, повторюючи за дорослими окремі фрази з них. Може відгадувати прості загадки, запам'ятовувати напам'ять маленькі тексти, якщо дитині їх читали багато раз. Переважають прості фрази, часті граматичні помилки у вживанні числа, роду, відмінка, але мовлення легко можна зрозуміти. Діти вже задають перші питання, можуть наслідувати інтонації дорослих. Звуковимова недосконала, але збагачується такими звуками: У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й.	Не розуміє суті казки, не може відповісти на просте запитання щодо її змісту. Діти говорять однією їм зрозумілою мовою. Вони неохоче повторюють за дорослим слова і речення. На прохання «скажи ще раз, повтори краще» дитина не відгукується. Помітні порушення дрібної моторики, недоступні точні рухи, порушена координація, переключення рухів. Діти не знають назви оточуючих їх предметів. Вони не розуміють значення прийменників.
3-4 роки	Дитина починає розмірковувати, її словник досягає 2000 слів до кінця четвертого року життя. Триває активна словотворчість. Фрази дитячих висловлювань короткі, складаються з 3-4 слів, з'являється більше прикметників, прислівників, числівників. Основні дефекти звуковимови - заміна шиплячих, відсутність звуків Л, Р, всі інші звуки присутні у мовленні. В складних словах малюк може переставляти склади місцями або пропускати їх. Діти запам'ятовують і з задоволенням розповідають вірші і маленькі казки напам'ять, починають помічати недоліки в мові однолітків.	Дитина не може виконати артикуляційні рухи за зразком дорослого в потрібній послідовності. Мовлення нерозбірливе, відсутні багато звуків, часті перестановки складів і звуків . Відповіді на питання односкладові, словниковий запас бідний, обмежений побутовими словами. Не може розповісти про предмет, про щось з власного досвіду.
4-5 років	Активний словник близько 3 000 слів. Точно називає предмети, придумує власні слова з дивних на слух дорослого поєднань звуків. У мовленні багато прикметників, є прислівники, складні префікси і займенники. Висловлювання складні, правильно оформлені, з'являється монологічне мовлення. Діти можуть переказати щойно прочитану розповідь або казку, описати іграшку, картинку. Звуковимова наближається до літературної норми, хоча ще може не бути чіткої вимови шиплячих і звуків Л, Р. З'являється інтонаційна виразність мовлення, діти можуть вимовляти слова тихо і голосно, пошепки, розповідати вірші з великим артистизмом.	У словах пропускаються і переставляються склади і звуки. Говорить нерозбірливо, неможливо визначити на слух, чи правильно використовує слова, прийменники, узгоджує частини мови. Словниковий запас вкрай малий. Говорить короткими неповними реченнями. Не вимовляє велику кількість звуків.
5-6 років	Мовлення на рівні дорослого, активний словник - більше 3000 слів. Діти розуміють, що таке узагальнюючі слова, можуть міркувати про абстрактні поняття. Мовлення граматично правильне, висловлювання повні і розгорнуті. Звуковимова правильна, хоча до цих пір може зустрічатися дефектна вимова звуків Л, Р. Зв'язне мовлення вдосконалюється - дитина може без допомоги дорослого переказати зміст літературного твору, описати різні події. Під час читання віршів вона використовує різноманітні інтонаційні засоби..	Перекручує слова, переставляє в них звуки і склади місцями.

Пам’ятка для вихователів

щодо створення розвивального мовленнєвого середовища

для дітей дошкільного віку

Створити емоційно-розвивальне мовленнєве середовище в групі.
Вчителю-логопеду разом з вихователем розробити систему роботи спрямовану на формування активного мовлення дитини.
Проводити заняття з мовленнєвого спілкування, об’єднуючи дітей у підгрупи з більш-менш однаковим рівнем мовленнєвого розвитку. Робити це доречно, починаючи з молодшої підгрупи.
Інтервал між мовленнєвими заняттями заповнювати індивідуальною роботою для формування мовленнєвих вмінь і навичок дітей.
Не менше, ніж двічі на тиждень проводити індивідуальну роботу з мовленнєвого спілкування.
На мовленнєвому занятті використовувати різноманітні завдання, які передбачали б зміну пози дитини, можливість порухатися.
В ході індивідуальних занять реалізовувати індивідуалізовану програму мовленнєвого розвитку дитини, яка випереджає віковий рівень.
Дотримуватися наскрізного розв’язання мовленнєвих завдань у дошкільному закладі та в групах дітей раннього віку зокрема.
Дорослий - зразок комунікативної активності для дитини. Стиль спілкування педагога з дітьми має бути діалогічний, демократичний.
Не зупинятися на досягнутих мовленнєвих уміннях дитини, постійно їх розвивати, щоб не знижувалася мовленнєва активність малюка.
Переважна форма мовленнєвого спілкування - діалог у предметній співпраці з дорослими.
Не допускати домінування процесу розуміння мовлення дитиною над процесом розвитку її активного мовлення. Обидва ці процеси мають реалізовуватися паралельно, цілісно.
Активізуючи словник дитини словами-назвами предметів, слід водночас демонструвати дії з ними, пояснювати їхні властивості.
Програмовий зміст заняття добирається від простого до складного, від знайомого до незнайомого матеріалу.
Мовленнєві заняття в дошкільному закладі повинні мати ігровий, сюжетний характер.
Пов’язувати розвиток мовлення малюків із сферами життєдіяльності: «Природа», «Культура», «Люди», «Я Сам».
Не зловживати емоційним спілкуванням з дитиною. Чітко і правильно називати предмети.

Перш ніж задовольнити бажання дитини, варто спонукати її докласти мовленнєвих зусиль, щоб висловити своє прохання дорослому.
Якомога частіше звертатися до дитини з різноманітними посильними дорученнями, пропозиціями, проханнями. При цьому варто обов’язково хвалити малюка, дякувати йому.
Учити дітей різних форм мовленнєвого етикету (вітання, прохання, подяка, прощання).
Приділяти увагу розвиткові дрібної моторики пальців рук.
Запитання до дитини ставити чітко й коротко. Уникати надто розширених і громіздких речень з незрозумілими дитині словами.
Хорові відповіді дітей обов’язково поєднувати з індивідуальними.
Спілкування - варто починати зі здивування, захоплення, сумніву. Не змушувати, а запрошувати або заохочувати дитину до мовленнєвої діяльності.
Усі дії дитини слід супроводжувати мовленням.

26.Частіше хвалити дитину за її успіхи в мовленні. Кожну помилку малюка слід виправляти, спонукаючи його повторити правильно фразу, слово або речення.

27. Не варто демонструвати дітям свою втому та байдужість, дозволяти собі недбало відповідати на їхні запитання.

28. Частіше залучати дитину до розглядання яскравих і доступних їй картинок, іграшок. Грати з нею в дидактичні ігри, читати більше книжок. Розучувати з малятами коротенькі віршики, пісеньки, забавлянки, обіграючи, багаторазово повторюючи їх.

29.Спонукати дитину розмовляти нескладними фразами, реченнями. Подавати зразки речень, оскільки дитина ще недостатньо володіє граматичними формами.

30.Помилки дитини - це насамперед помилки вихователя. Не можна критикувати дитину за неуспішність, порівнювати її з іншими дітьми. Не вживати таких слів, які «замикають» дитину на дорослого («неправильно», «сядь», «помовч», «не думаєш», «не так треба було сказати», «тебе не питають»).

31.Темп мовлення визначає не вихователь, а дитина відповідно до своїх можливостей.

Під час спілкування з дитиною обличчя дорослого має бути в полі зору дитини, на рівні її очей.
Заняття проводити у спокійній, затишній атмосфері при достатній кількості ігрового розвивального обладнання.
Постійно спостерігати за мовленнєвим розвитком кожної дитини, намагатися активно спілкуватися з нею протягом усього робочого часу вихователя.

35.Об’єднувати зусилля вихователя і батьків щодо активізації мовленнєвого спілкування з дитиною.

Педагогічні технології мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку

Педагогічні технології мовленнєвого розвитку старших дошкільнят сприятимуть підвищенню результативності діяльності вихователів, за умови, що:

вони враховуватимуть успіхи й неуспіхи дитини в попередній діяльності;
визначатимуть обсяг, час, місце, інтенсивність її мовлення як фрагментарно самостійного чи як складника інших видів діяльності (пізнавальної,

музичної, рухової, образотворчої тощо);

• узгоджуватимуть дозування та самодозування власної мовленнєвої
діяльності дитини з мовленням дорослого;

• забезпечуватимуть взаємовплив та комплексність сфер життєдіяльності дитини, які мають мовленнєве обрамлення чи мовленнєву основу.

Використання пальчикових ігор

Дітям малоактивним у діалозі, відповіді яких складаються переважно з одного слова і яким буває важко сформулювати запитання, проте які з інтересом ставляться до ігор однолітків, будуть корисні пальчикові ігри та вправи. Відчуваючи недостатність свого лексичного запасу, діти часто доповнюють або замінюють слова жестами, рухами, мімікою. З ними варто розпочинати з найпростіших вправ, посильних для кожного. Іншим дошкільнятам можна пропонувати складніші й різноманітніші вправи, до яких зможуть долучитися і батьки, і педагоги.

Казкотерапія

Формуванню адекватності власного морального висновку загальноприйнятим нормам і правилам комунікації допоможуть казки, зокрема, виокремлення протилежних характеристик, проявів, вчинків героїв. Аналізуючи казкові сюжети, бажано звертати увагу на словесні та несловесні засоби комунікативної поведінки персонажів і на її наслідки, а на завершення подавати відповідне узагальнююче поняття-характеристику. Спираючись на нього, можна доступно вивести протилежне поняття. Відтак дитина, обізнана з позитивними і негативними ставленнями, діями, вчинками, буде поставлена в умови морального вибору, пошуку гуманістичних орієнтирів для аналізу, характеристики і сюжетних, і житгєвих колізій.

Ігри-драматизації

Дійовим методом оволодіння комунікативно-мовленнєвими діями є ігри-драматизації. Рольові перевтілення допомагають дитині вправлятись у варіативності діалогів. Тут стануть у пригоді фольклорні діалоги, які призвичаюють до почергового відтворення сюжету — часом кумедного, однак не позбавленого інтонаційних відтінків, динаміки, мімічних проявів, варіативності сили голосу, темпу мовлення. Такі ігрові вправи передуватимуть драматизації складніших жанрів — казок, оповідок.

Зовнішня привабливість

На встановлення контакту, а в подальшому й на характер спілкування впливає також зовнішній вигляд партнера. Дітей варто вчити бути уважними до своєї зовнішності, помічати недоліки, вчасно усувати їх самим або звертатися по допомогу до старших. Неохайність, бруд, неприємний запах можуть відштовхнути однолітків, що звузить спілкування, унеможливить установлення контактів.

Полілог — проблемна, не репродуктивна бесіда (у репродуктивній бесіді відповіді на всі запитання, які ставить вихователь, дітям уже відомі, вони виявляють лише, наскільки діти засвоїли навчальний матеріал), спільний пошук відповідей на проблемні запитання в процесі обговорення. Кожен учасник полілогу має рівні права, у тому числі й найголовніше право - право помилитися, усвідомити власну помилку й виправити її самостійно У репродуктивній бесіді (основній формі діалогу з дітьми в дошкільному закладі) вихователь — ведучий, у полілозі — режисер. У полілозі кожен має право мати й висловлювати власну думку, навіть, якщо вона не збігається із загальною, традиційною. Будь-яка відповідь приймається яка можлива, як своєрідне вирішення проблеми. Оцінки типу «Ні, не так!», «Не правильно!» неприпустимі. Вихователь як авторитетна особа може висловити в кінці розмови свою аргументовану позицію, залишивши при цьому дітям право вибору залишитись при своєму чи дослухатись думки поважної досвідченої людини, що найчастіше й буває. Але тепер це вже не нав'язана думка, а власне рішення. Така форма спілкування й навчання сприяє формуванню в дітей прагнення мати власну думку, звичку до самостійного мислення, розвиває здібність формулювати й аргументувати свою думку, висловлювати її найбільш доцільними способами, обстоювати дійсно на рівні можливостей свого віку. Полілог - один з методів розвитку словесної творчості дітей у процесі пізнавальної діяльності. Важливою організаційною умовою для полілогу є спілкування «очі в очі», тобто розміщення по колу, на одному рівні з дорослим, щоб створити довірливу атмосферу щирості й участі кожного. Ми цю вимогу пояснюємо так: «Ми сидимо в колі, щоб жодна наша думка не загубилась. Якщо хтось її загубить, інший обов'язково підхопить».

Інтерв'ювання. Цінність цього методу полягає в можливості посилити й збагатити діалог батьків і дітей. Цей метод передусім для батьків, оскільки він показує їм внутрішній світ їхніх дітей, формує ставлення до дитини як до особистості. Разом з тим інтерв'ю, у процесі якого щиро цікавляться думкою дитини з різних питань, цінне тим, що виховує прагнення до самостійного мислення, почуття довіри й поваги до цінності, важливості власної думки, розвиває вміння висловлюватись, зрозуміло для слухача формулювати своє судження. Для інтерв'ювання ми пропонуємо запитання, пов'язані з темами, які важливі для формування громадянської позиції, самостійності, етичної культури, виховання милосердя.

Виготовлення набірного поля чи карти (складового поля) -метод, у якому охоче беруть участь і діти, і педагоги. Це колективна робота, яка полягає в наочному втіленні уявлень дітей про різноманітні явища чи об'єкти дійсності. Розміри набірного поля залежать від низки чинників (теми, віку дітей, реальних можливостей), це можуть бути старі шпалери, обернені зворотним боком, а може — внутрішній бік коробки з-під цукерок. Чим старші діти, тим більш активною й дійовою є їхня участь. У процесі виконання роботи діти охоче спілкуються, а потім готове поле демонструють батькам, причому не втомлюються давати пояснення за змістом. Набірне поле виконується протягом кількох днів і зберігається в груповій кімнаті протягом усіх двох тижнів. Вихователь може використовувати його в навчальній діяльності як наочність на занятті відповідної тематики. Як свідчить практика, така організація роботи стимулює інтелектуальну, мовленнєву й у цілому особистісну активність дітей, сприяє прояву дитячої творчості й передусім словесної. Суть набірного поля нагадує інтелектуальні карти, але все ж таки має свої особливості.

ТРВЗ (теорія розв’язання винахідницьких завдань)Для того щоб розкрити потенційні можливості кожної дитини, використовується метод багатоканальної діяльності. Багатоканальне сприймання світу за допомогою всіх органів чуття, отримання глибоких вражень на емоційно-чуттєвій основі сприяння міцному засвоєнню знань дітьми. Тому, організовуючи будь-яку діяльність, слід намагатися викликати у дітей інтерес до неї, подив і обов'язково задіяти різні аналізатори.

Коментоване малювання Для того щоб активізувати мовлення дитини, педагог має створити таку ситуацію, в якій вона прагнутиме висловлюватися, ділитися враженнями. Тому ми намагаємося забезпечувати динамічність оточення дітей, звертаємо їхню увагу на зміни в довкіллі, появу чогось нового. Коментоване малювання цікавий прийом активізації мовлення дітей, який використовується у роботі з дітьми. Його суть полягає у тому, що вихователь бере великий аркуш паперу, фломастери і разом з дітьми починає фантазувати і замальовувати.

Вправа зворотній зв’язок . Методика «Чотири глечики»

На столах заздалегідь лежать ¼ аркуші формату А4 чотирьох кольорів по комплекту на кожного учасника. На окремому столі виставляються бутафорські глечики таких же кольорів.

Після того, як всі учасники зроблять свої записи складають у глечики з надписами:

«мені сподобалось…»;
«мені не сподобалось…….»;
«я замислилась……….»;
«наступного разу мені хотілося б….».

Отож, виховуйте, творіть, плекайте дитячі особистості і обов’язково побачите і відчуєте зворотній зв’язок у вдячних дитячих сердечках та щирих посмішках.